У Львові показали нову «Набукко» до 85-річчя Тадея Риндзака

«Вердіївська опера звучить сьогодні не як музейний музичний символ ХІХ століття, а як актуальне застереження, що в самій природі війни мало що змінилося – той, хто приходить завойовувати чужу землю, зрештою, втрачає свободу сам», – зазначає режисер-постановник, народний артист України Василь Вовкун. У Львівській національній опері відбулася прем’єра нової постановки опери Джузеппе Верді «Набукко». Її присвятили 85-річчю народного художника України Тадея Риндзака.

Твір написано 1842 року. Він приніс композиторові світове визнання. В основі сюжету – біблійна історія про поневолення єврейського народу вавилонським царем Набукко. У театрі наголошують, що історія про владу, віру, відповідальність і прагнення до свободи навіть майже два століття потому звучить напрочуд актуально. Нова вистава виходить за межі історичного контексту і звертається до небезпеки безмежної влади, насильства і завоювання, особистої відповідальності, віри та свободи.

Василь Вовкун пропонує прочитати оперу як історію про логіку імперського мілітаризму – прагнення підкорювати, силою вирішувати долі інших народів і ставити владу вище за людське життя. За його словами, мілітаризм постає не як видовищність війни, а як психологія влади, заснована на силі, завоюванні, безкарності та самозвеличенні, що веде до краху, усвідомлення власної вини та покаяння.

Музичне прочитання виконує диригент-постановник Мирон Юсипович. Для нього масштаб історичної драми нерозривно поєднаний з особистими переживаннями героїв. «“Набукко” говорить про владу, амбіції, віру, відповідальність і свободу. Але водночас – про людей, які опиняються всередині цих великих історичних процесів. Прагнення одних до влади ламає долі інших. Особисті почуття стають частиною масштабного конфлікту, а людина постійно постає перед вибором: підкоритися страху чи зберегти власну гідність і свободу», – говорить диригент.

Окреме місце займає образ Захарії – духовного лідера, який попри випробування не відмовляється від своїх переконань. Його сольні номери та хорові сцени перетворюють особисту історію на голос цілого народу. Хормейстерка-постановниця Ірина Коваль каже, що хор не просто супроводжує дію, а веде сюжет і стає голосом народу – його болю, віри, прагнення до свободи та внутрішньої сили.

Сценографію створив головний художник театру Тадей Риндзак, який працює тут з лютого 1967 року, з 1978-го – як художник-постановник, а з 1991-го є головним художником. Він народився 26 вересня 1941 року в Болехові на Івано-Франківщині. Працював разом із молодшим братом Михайлом, який пішов з життя у 2022 році. За понад пів століття створив оформлення до близько 70 вистав у Львові, Києві та Донецьку. В основі рішення – протистояння темряви та світла: сценічний простір поступово вибудовується навколо світла, яке проривається крізь темряву. Найближча вистава – 10 жовтня. «Для мене важливо, щоб глядач відчув: правда існує, а віра в неї має силу. “Набукко” нагадує, що за зло і насильство завжди доводиться відповідати, а навіть у найтемніші часи залишається можливість для світла, свободи й відновлення справедливості», – говорить Тадей Риндзак.